Нехай же тебе не лякають
Жорстокі вітри на шляху.
Ніколи вони не здолають,
Належиш ти тільки Христу!

Коли дуже важко буває,
В молитві спіши до Отця.
Він той, Хто в біді потішає,
Дбайливо лікує серця.

Чому ти, душа, зажурилась
І в’яне чудовий твій цвіт?
Напевно в дорозі стомилась,
Не милий тобі Божий світ!

Поглянь у блакитні простори,
Вже чути там кроки Христа!
В обіймах Його зникне горе,
Ти вільною будеш, душа!

Светлана Бурдак