Одна, дарує людям славу,
А та - приводить в забуття.
Якась наповнена розваги,
Або тривогами життя.

Багато є, не зрахувати
Усіх життєвих тим доріг,
Та всі вони ведуть помало
На стежку де панує гріх.

Стежина та - стежина смерті
Багато люду там стоїть.
Там сатана керує ними.
Гріхами душі всім гноїть!

Нема там радості, свободи
Там смерть на всіх людей вартує!
Не йди по ній. благаю друже!
Та стежка дорого коштує!

Ціну у вічності заплатиш!
Повір мені, дасиш багато.
Тобі не милим тоді буде
Веселий сміх, привичне свято.

...Широка стежка, завжди людно
Усі біжать скоріш до мук.
Не розумію я вас люди!
Невже не чуєте ви звук?!

Немов не чути того плачу
Гіркого скреготу зубів.
Ніхто не був іще щасливим
Кого диявол в житті вів.

...А поруч в'ється аж до неба
Така вузесенька стежина.
Її чомусь нажаль забула
Невдячна, грішна та людина.

За ту стежину на Голгофі
Пролилась Божа свята кров!
А все для того, щоб би друже
По ній ти впевнено ішов.

Ця стежка радістю сміється!
Такої в світі більш немає!
На ній і ями десь бувають,
Та горе, віри не зламає!

Не забере воно надії
На вічність з Господом-Творцем.
Його любов до нас безмежна
І з Ним кінець не є кінцем.

Залиш широкую стежину
І оглядатися не треба.
Ходімо друже до вузької.
Ходімо разом аж до неба...

Юра Задерій